Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Справа № 904/4939/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Харченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 року у справі № 904/4939/14 за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" до державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 22 965,14 грн., заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 8991,86 грн., заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в сумі 16 103,52 грн., 3% річних у розмірі 613,34 грн., 3 548,90 грн. інфляційних сум, пені в сумі 3 058,31 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати електричної енергії за договором від 21.04.2010 року № 00519.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 року (суддя Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 22 965,14 грн., заборгованість за реактивну електроенергію у розмірі 8 991,86 грн., 3% річних у розмірі 613,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 548,90 грн., пеню у розмірі 3 058,31 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року (судді Верхогляд Т.А., Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) зазначене рішення суду першої інстанції змінено. Абзац 2 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс" (49005, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Жуковського, будинок 23, код ЄДРПОУ 30324911) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, місто Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, 22, код ЄДРПОУ 23359034) заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 10 090,70 грн., заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 8 991,86 грн., заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в розмірі 8 441,06 грн., 3% річних у розмірі 381,33 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 132,70 грн., пеню у розмірі 1 883,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 060,00 грн." В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та позов задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 21.04.2010 року між ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", правонаступником якого є ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (постачальник) та ДП "Дніпропетровськавтотранссервіс" (споживач) укладено договір № 5-19/09 про постачання електричної енергії, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 1404,6 кВт, величини якої по площадках вимірювання на точках продажу визначені Додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та зобов'язується здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Листом № 1067/600 від 09.02.2011 року, який є невід'ємною частиною договору, було змінено номер договору з № 5-19/09 на № 005019.

Відповідно до п. 7.6 договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов Додатка "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", оформлюються такі документи: Акт про використану електричну енергію; Акт результатів замірів електричної потужності.

Пунктом 1 Додатку № 3 до договору визначено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 16 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Згідно з п. 2.2 Додатку 3 до договору, остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюється на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка протягом п'яти операційних днів з дня отримання рахунку.

Пунктом 4 Додатку 3 до договору встановлено, що обсяги використаної електричної енергії, які підлягають оплаті, визначаються за показами засобів розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених ПКЕЕ.

Відповідно до п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3 - 2.3.4 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, враховуючи день фактичної оплати.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії за формулою Додатку "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" або "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам".

У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін обсяги очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюються постачальником на рівні фактичного споживання відповідних періодів поточного року та являються договірними величинами.

Відповідно до п. 5.5 договору, споживання електричної енергії понад договірну величину визначається постачальником під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі даних, підтверджених сторонами як різниця між обсягом фактично використаної величини, протягом розрахункового періоду, і обсягом договірної величини електричної енергії.

Актами про використану електричну енергію за квітень 2013 року - січень 2014 року, які підписані обома сторонами, визначено кількість спожитої електроенергії за показниками приладів обліку, на підставі яких були виставлені рахунки на оплату відповідачу.

Рахунки на оплату за поставлену активну електроенергію за період вересень - грудень 2013 та реактивну електроенергію за період жовтень 2013 - січень 2014 року відповідачем оплачені не були.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до споживача про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію, за реактивну електроенергію, за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 3% річних, інфляційних сум та пені у зв'язку з не виконанням зобов'язання з оплати використаної електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Висновок суду першої інстанції в частині задоволення позову обгрунтовано встановленням обставин порушення споживачем зобов'язання за договором щодо оплати активної електроенергії за вересень-грудень 2013 року, реактивної електроенергії за жовтень-січень 2014 року та наявністю правових підстав для стягнення 3 % річних, інфляційних сум та пені. Відмову в позові в частині стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за квітень-листопад 2013 року судом першої інстанції мотивовано неможливістю встановити обсяг перевищення договірної величини споживання електроенергії у зв'язку з виходом з ладу трансформатора, який працював на холостому ходу та споживав електроенергію.

Суд апеляційної інстанції висновок про зміну рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позову про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію, реактивну електроенергію, за перевищення договірної величини споживання електроенергії, 3% річних, інфляційних сум та пені обгрунтував недоведеністю позивачем обсягу використаної електричної енергії за жовтень-листопад 2013 року у зв'язку з виходом з ладу трансформатора на трансформаторній підстанції та наявністю зауважень з боку споживача про незгоду з нарахованою електричною енергією в актах використаної електроенергії за вказаний період.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського процесуального кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши на підставі підписаних сторонами актів про використану електричну енергію обсяг спожитої електричної енергії відповідачем та обставини її не оплати, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову про стягнення заборгованості за поставлену активну електроенергію в період вересень - грудень 2013 року у розмірі 22 965,14 грн. та реактивну електроенергію за період жовтень 2013 - січень 2014 року у розмірі 8 991,86 грн.

Водночас, враховуючи умови п. 4.2.1 договору і вимоги закону та перевіривши подані позивачем розрахунки, місцевий господарський суд також зробив правильний висновок про стягнення з відповідача інфляційних сум у розмірі 3 548, 90 грн., 3% річних в сумі 613,34 грн. та пені в сумі 3 058,31 грн.

У той же час, висновок апеляційного господарського суду про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості за активну електричну енергію у зв'язку з неможливістю встановлення кількості спожитої електричної енергії за жовтень-листопад 2013 року зроблений без наведення будь-яких правових підстав, оскільки наявність в актах про спожиту електроенергію підписаних споживачем його зауважень про незгоду з вказаними у них обсягами спожитої електроенергії не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за спожиту електроенергію.

Водночас, дійшовши висновку про відсутність підстав для стягнення суми за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за жовтень-листопад 2013 року у зв'язку з не погодженням сторонами величин споживання електроенергії апеляційний господарський суд не звернув уваги на те, що акти про використану електроенергію за цей період були підписані споживачем, а зазначення в них про його незгоду з нарахуванням не може свідчити про доведеність обставин іншої кількості споживання електроенергії, ніж це визначено в актах.

Разом з тим, відмовляючи у частині позову про стягнення суми за перевищення договірної величини споживання електроенергії за період з квітня по листопад 2013 року у зв'язку з несправністю, яка виникла на трансформаторній підстанції та унеможливила встановлення перевищення договірної величини споживання електроенергії, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що сторонами були підписані акти про використану електроенергію за спірний період, в яких містяться дані про облік фактично спожитої електроенергії, які споживачем не спростовано.

До того ж, суди обох інстанцій взявши до уваги акти обстеження трансформаторної підстанції від 28.11.2013 року щодо обставин несправності не навели правового обгрунтування впливу цих обставин на встановлення обсягів перевищення договірної величини споживання електроенергії.

При цьому судам слід було мати на увазі п. 1.2 глави 1 розділу IV Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 року № 253 та зареєстрованих в Мінюсті 25.10.2006 року за № 1143/13017, за яким керівник споживача повинен забезпечити, зокрема, належну експлуатацію електроустановок згідно з вимогами цих Правил та інших НД і надійну роботу електроустановок і безпечне їх обслуговування; та п. 5.2 глави 5 розділу IV цих Правил, за яким контроль технічного стану електроустановок повинен проводитись оперативними й оперативно-виробничими працівниками споживача, які пройшли відповідну підготовку й допущені до виконання подібних робіт. Обсяг контролю встановлюється відповідно до вимог НД, вимог інструкцій підприємств-виробників, щорічних планів, які затверджує особа, відповідальна за електрогосподарство.

Разом з цим, вирішуючи спір про стягнення суми за перевищення договірної величини споживання електроенергії судам слід було врахувати вимоги частини шостої ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", згідно з якою споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, та п. 6.14 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України 31.07.1996 року № 28, зареєстрованих в Мінюсті 02.08.1996 року за № 417/1442, за яким перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Отже, судами не було встановлено відповідно до вимог ст. 43 ГПК України наявність чи відсутність правових підстав для стягнення суми за перевищення договірного споживання електричної енергії.

Крім цього, апеляційний господарський суд змінивши рішення суду першої інстанції та залишивши без змін в іншій частині рішення суду в порушення вимог ст. 105 ГПК України в прийнятій постанові не навів висновків про те, в якій же частині судове рішення залишено без змін.

Таким чином, постанову апеляційного господарського суду в повному обсязі та рішення суду першої інстанції в частині позову про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та судових витрат не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому постанова апеляційного суду в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд.

В той же час, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у сумі 22 965,14 грн., заборгованості за реактивну електроенергію у сумі 8 991,86 грн., 3% річних у сумі 613,34 грн., інфляційних сум у розмірі 3 548,90 грн. та пені в сумі 3 058,31 грн. є законним й обгрунтованим і підлягає залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року в повному обсязі і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 року в частині відмови в позові про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в сумі 16 103,52 грн. та розподілу судових витрат скасувати, і справу № 904/4939/14 в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 року залишити без змін.

Головуючий суддя Є.Борденюк

Судді І.Вовк

В.Харченко